Краса

вторник, 05 ноября 2024 в 10:58

Пишет Klod:

---

среда, 04 сентября 2024 в 22:50

Пишет Klod:

среда, 04 сентября 2024 в 22:49

Пишет Klod:

Українські прикраси. Частина 1.




Українські прикраси, 2 частина

@темы: Жертва клептомании

---

понедельник, 02 сентября 2024 в 10:52

Пишет Mister_Key:

Тільки не сій зневіру, чуєш, не смій!!!
Кожен, хто впав, воскресне і стане в стрій.
Кожен із нас стрілятиме до кінця.
Ангел стоїть за правим плечем бійця.

Просто ти маєш жити, отож живи.
Навіть якщо сповзаючи у рови,
Навіть якщо ковтаючи власну кров,
Навіть якщо не всіх іще поборов.

Знай, що одна-єдина іде війна -
З цього боку людина. З іншого сатана.
Скільки живеш на світі - стільки триває бій.
Можеш і не молитись. Сумніватись не смій!!!!!

Мар'яна Савка

---

Краса зовсім поряд ;)

воскресенье, 07 июля 2024 в 12:28

Пишет Klod:

Іван БРОШКЕВИЧ (20.10.1864 – 28.04.1944) – майстер-керамік з містечка Кути в Косівському районі

---

червоне - то любов, а чорне...

суббота, 30 сентября 2023 в 15:07

Пишет Klod:

---

суббота, 24 июня 2023 в 20:10

Пишет Mister_Key:

Б-же Великий, Єдиний, дякую Тобі за те що Ти дозволив бачити, як страх розповзається росією, як вони вбивають одне одного, та як не розуміють, що з ними сталось, та звідки все це. Дякую Тобі, Б-же Сильний, що почав проливати кару на голови їх. Дякую, що дозволяєш це бачити зараз, поки я живий, та можу радіти тому, як вони жнуть те, що сіяли роками на теренах своїх сусідів. Що біжать від цього жаху що вони радісно привітали в домах своїх сусідів, але бігти немає куди. Дай їм, Б-же, випити повну міру того, що вони примусили пити невинних, та прошу Тебе, дозволь мені це бачити. Бо я людина грішна та зла, та повна спраги до помсти. Амінь.(c)Сергій Сумленний

Люблю дивитись на діванє
Усяку муть
Як безлошадниє крєстьянє
Лошадних б'ють



І ще багато прекрасного, але ми тут трохи хильнули, тож буду додавати. Або ні.
Stay tuned

П.С. Кінг з нами!

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

понедельник, 06 февраля 2023 в 20:29

Пишет Голландская рулетка:

В «Большой телеге» Макса Фрая есть замечательный фрагмент: «Вместо "у меня нет работы" думать: "отлично, завтра я совершенно свободен", вместо "у меня нет денег" — "даже интересно, как мои ангелы-хранители будут выкручиваться на этот раз", вместо "ой, что теперь со мной будет" — "похоже, я обеспечил себе интересную жизнь на ближайшие годы" — и так далее. И, сам понимаешь, как только человеку удается изменить взгляд на обстоятельства, обстоятельства тоже начинают меняться, как бы сами собой — и работа находится, и деньги, соответственно, появляются, и новые приятели наперебой зовут пожить в их просторных квартирах с балованными котами, пока хозяева мотаются по свету».

Психологи предлагают для совсем маленьких детей такой тест. Нужно посмотреть, как ребенок провожает родителей, когда они уходят, например, на работу, и как встречает, когда они возвращаются. Если ребенок легко их отпускает и радуется встрече, можно не сомневаться: ему в жизни и дальше будет легко. Но если он тяжело отпускает родителей, а затем еще и обижается, значит, базовое доверие к миру не сформировано. А если взять вместо ребенка любого из нас, вместо родителей — важных нам людей и вещи?

Доверять вообще трудно — всегда, а сейчас в особенности. И все-таки гораздо приятней жить с ощущением, что мир — не безликая среда, а добрая заботливая сила, которая стоит за твоей спиной, готовая в любую секунду подхватить тебя, если оступишься. Попробуем на этой неделе довериться ему чуть больше, чем обычно?

Рулетка запускается!

---

Мрії

пятница, 03 февраля 2023 в 01:20

Пишет priest_sat:

стирено з телеграм
Yana Pazdrii

Коли ми переможемо, треба обов'язково зняти комедію про цю війну.
Так, саме комедію. Повний метр, який побачить увесь світ.
І про бандераавтомобіль, якому позаздрив би Бетмен.
І про гопніків, які захопили голіруч ворожий БТР.
І про циган, які вкрали танк у росіян.
І про бомжів, які збирали пляшки для коктейлів молотова.
І про бабуль, які шукали ворожі мітки і заодно замалювали по мікрорайону всі контакти закладчиків.
І про обісраних російських військових, яких гостинно прийняла добра українська бабця чаєм з пургеном, а тоді спалила одного прямо в уборній.
І про простого українського дядька, який голіруч з цигаркою в зубах переніс міну з дороги в лісопосадку.
І про те, як рашисти злякалися пам'ятника афганцям і обстріляли його.
І про те, як дівчина якомусь любителю слати дікпіки в месенджер дала номер рахунку для допомоги ЗСУ, а той переказав на нього гроші.
Як українські залізничники на Сумщині заманили ворожий бронетранспортер в тупик, і коли москвота "приїхала" - двох "туристів" пов'язали і здали теробороні.
І як голодні кцпскі солдатики крали продукти в супермаркетах.
І як ті дебіли прийшли прямо до відділення української поліції в Харківській області, щоб випросити трохи соляри, бо у них скінчилася.
І як русскій десант по старим картам спустився туди, де мав бути ліс, а опинився в голім полі і був тут же зразу пов'язаний.
І як одноразову десантуру скинули просто недалеко берега в Чорне море, а вода - 0 градусів, тероборона чекала на березі, щоб перестріляти, а непрохані гості самі передали власні м'ясо й кості рибам.
І як ворожий танк збив свій же гелікоптер.
І як у Миколаєві люди зловили і прив'язали мародера без штанів до стовпа, а поліцейський автомобіль, що приїхав на виклик, фарами підсвічував сраку.
І як власниця турагенції з організації сафарі в Занзібарі переказала передплату від російських клієнтів на допомогу українським військовим і скинула їм квитанції.
І про сафарі в Гадячі, коли їхала колона в Полтаву і заблукала, повернули на Гадяч, а там натрапили на наших мисливців, покидали танки й чухнули в ліс. А мужики відстрілювали їх по тому лісу.
Ще є баба Надя, як голос народу.
Якась добра жіночка, котра поміняла їжу на танк расіянській.
Дід Толя, який угнав БМП, причепивши його до свого трактора.
І як під Золотоношею впав ворожий літак, а люди усім селом ловили пілота, поки не спіймали.
І не забудьте про чела з Дніпра, який насрав на мітку.
І про капітана Тараса Остапчука, який утопив яхту віцепрезидента концерну з виробництва зброї “Ростех” – російського олігарха Олександра Міхеєва, щоб помститися за обстріляний у Києві будинок, а іспанський суд його виправдав.
І про кіберугрупування Anonymous, хакери якого яке поклали державні сайти РФ, запустили в ефір гарну українську музику і в загальний доступ злили базу даних, яка містила телефони, пошту та імена співробітників міноборони росії.
І як грузини відмовилися заправити російський корабель і запропонували використати весла.
І про те, як цілий світ повторював: "Русский военный корабль, ИДИ НАХУЙ!"
Ні, Україна більше не сумна й пригнічена. Ніколи більше. Ніяких страждань. Честь, Гордість, Пам'ять для наших Героїв.
А ворогу - зневага цілого світу. Смішні й бридкі посіпаки хворого карлика.
Слава Україні!
P.S.; А в саундрек пустити лиш одне слово "паляниця", як його вимовляють перелякані

---

воскресенье, 25 декабря 2022 в 22:28

Пишет ludochek:

- Біженці?
- Ми з Констахи. Нам би до Краматорська.
- Зброя, заборонені речі? Що в багажнику?
- У мене там речі.. ну, наші. Ми що могли пакували. Скласти все швидко - все життя в багажник...
- Вагітна?
- Останній місяць. Нам швидше треба. Хочемо в Крамі на поїзд. Там Інтерсіті завтра, в обід, пів третьої... На Київ.
-Іосіф...Блін, не бачу...
-Йосип. Йосип я. Вона - Марія. Ось, в Дії гляньте, там прописку видно краще...
-Бачу вже... Ох, бля... Чоловіче, куди ж ти поїдеш далі?! Медика! Док! Сюди, швидше, Док, бігом!...

....- Ну, ви й фартові.... Син у тебе. На, кури. Йосип.... Тебе, хоч, не на честь Сталіна назвали?! ... Господи, що за часи... На блок-посту родити... В хліві вже ліпше... Ну, ти, цей, не переживай. У нас Док, він шарить. В порядку твої...

...-Бажаю здоров'я! Пацани, тут породіллю треба довезти. Їх троє. В Крам. Вас троє? Помістяться! Ну, ви ж не царі - малого з мамкою в кабіну, ви з папкою - в кузов....

...-Чуєш, Док, а шо це так світить? Та нє, як на безпілотник - заяскраве. І висить постійно над нами... Як Зоря.. Та яка, нафіг, Зоря, над Донбасом?! Певно, супутник... НАТО, певно, запустило....

...-Док, так давай того "ланоса" , що вагітну віз, відіпхаємо. Це ж осел - не машина. Заглох - не заведеш... Вони ж поїхали, а нам тут грайся... Господи, на саме Різдво, то роди приймай, то машини тягай...

Над териконом непорушно висіла яскрава Зоря. Вовка Пастушок докурив у жменю і розтоптав каблуком недопалок. Зоря була дуже дивною але не викликала страху. Пастушок подумав, що, непогано було б мати стінгер та вальнути, про всяк випадок, те яскраве світло над териконом...

...Розтелепана Навара несла на Захід Немовля і Маму, і троє зі сходу, з-під Бахмута, дали їм свою фліску, фляжку і грілку.
Навряд, чи на світі були щедріші царі...

... Дві тисячі двадцять другий раз. Дві тисячі двадцять другий раз, а у світі все так же - пастушки приймають Його першим, а царі обдаровують тричі. І тільки міняються іроди. Втім - іроди все такі ж прокляті і приречені на поразку, хоч від них, спочатку треба втікати.
Дві тисячі двадцять другий раз.

@темы: начнем сначала?, Жертва клептомании

---

среда, 16 ноября 2022 в 17:00

Пишет Hily:

Потрібно терміново

Мої знайомі збирають:

Поки наші друзі з 65-ої раділа термоштаням, закупленим завдяки вам, їхній відділ розвідки раптово перевели до Нацгвардії. А EcoFlow для підзарядки дронів та іншої важливої в умовах "нуля" техніки передавати не стали. Коротше, вийшла ще одна історія про керівничий бардак на запорізькому напрямку. А нашим друзям-розвідникам-тепер-уже-нацгвардійцям за результатами події потрібна зарядна станція.

Знайти підходящий EcoFlow вдалося, але магазин готовий тримати бронь лише до завтрашнього вечора (17:00, 17 листопада).

Вартість зарядної станції EcoFlow RIVER 2 Max — 33 000 грн.

На банці для хлопців зараз 4105 грн. Це 1/8 від необхідної суми. Ми з сестрою будемо вдячні за репости та кожні 5-10-20-50 грн, і навіть якщо завтра не закриємо збір, я докину зі своїх чорноденних заощаджень.

Реквізити незмінні:

Посилання на банку: send.monobank.ua/jar/5Xvz1EFnQX
Картка: 5375411200751720
Запасна картка на випадок, якщо Притула знову покладе Монобанк: 4149629313121444
PayPal: [email protected]

---

пятница, 14 октября 2022 в 23:00

Пишет Belus-gorri:

ікона із селища Стара Сіль, яку датують ХVII століттям

---

среда, 28 сентября 2022 в 16:22

Пишет Mister_Key:

среда, 28 сентября 2022 в 09:14

Пишет [J]Arlenne Lhermitte[/J]:

Знаєте, хто вбив автора всесвітньо відомого "Щедрика" Миколу Леонтовича?
Знаєте, хто на допитах відірвав Максиму Рильському вуса зі шматом шкіри і м'яса?
Знаєте, хто розстріляв автора відомої книги "Камінна душа", бандуриста Гната Хоткевича?
Знаєте, хто довів до самогубства Миколу Хвильового чи Миколу Скрипника?
Знаєте, хто вбив Леся Курбаса та Миколу Куліша однією кулею, аби...зекономити?
Знаєте, хто і чому розстріляв Миколу Зерова? А Валер’яна Підмогильного, Мирослава Ірчана, Марка Вороного, Євгена Плужника, Григорія Косинку, Майка Йогансона...?
Знаєте, хто і по яких саме статтях ув'язнили Сергія Параджанова після гучної прем'єри "Тіні забутих предків"?
Знаєте, хто спалив всі ноти Василя Барвінського на подвір'ї львівської консерваторії, а потім "дарував" 10 років концтаборів разом з його дружиною, - донькою відомого науковця Івана Пулюя?!
Знаєте, чому виїхали за кордон Анна Стен, Сергій Лифар Михайло Ломацький? А сини відомого гуцульського письменника Петра - Шекерика Доникового, який сам пропав безвісти?!
Знаєте, хто забороняв творити першому теоретику українського народного танцю Василю Верховинцю?
Знаєте, чому відбувала каторгу Людмила Старицька - Черняхівська? А Параска Плитка - Горицвіт? Ольга Нестеренко?
Знаєте, хто і чому назавжди заборонив Олександру Довженку повертатися додому, в Україну?
Знаєте, хто повісив автора відомої "Червоної рути" та інших українських шляґерів Володимира Івасюка?
Знаєте, хто звів з життя в тюремній камері Василя Стуса?
А чи може знаєте...?
Відповідь на всі "знаєте" відома і одна: радянська влада, тоталітарна система, моzKалі, російське бидло, яке вже кілька століть нищить наш цвіт, наших митців, нашу мову, наші традиції, нашу культуру.
І цих "а знаєте, хто і чому..." - хмара, бо росія не може змиритись, що Україна та її народ - вільний, мудрий, нескорений і надзвичайно сміливий. Бо навіть під дулом ворожого російського автомата наші українці жартують і співають пісні.
Будь ласка, знайте. А найголовніше, пам'ятайте і розповідайте иншим: хто, чому, навіщо, за що і як. Незнання нас, інколи, губить. А непокаране зло, на жаль, завжди повертається... Як і тепер.
P.S. Впевнений, Ви можете продовжити цей список. Але дозвольте нагадати про ці "а знаєте" і якою ціною...
(с) Олег Гарах

---

среда, 20 июля 2022 в 08:46

Пишет Gark:

ДОДОМУ (НЕ ПАРОДІЯ) - KALUSH feat. SKOFKA (ENG SUB)

@темы: начнем сначала?, музыка дня

---

вторник, 19 июля 2022 в 15:00

Пишет Klod:

Прекрасна серія тарілок:

www.instagram.com/jane_and_mery_potteryandglass...

---

Дівчата дівчатам пришлють закордонні пакунки.
В них крихітні часточки серця і баночки з кремом,
Книжки українською, футби найвищих ґатунків,
Бо принт «ЗСУ ЗБС» буде більше ніж мемом.
Дівчата дівчатам пошиють яскраві сукенки,
Мірки знімають онлайн, щоб все точно співпало,
Нишком кладуть у коробку солодкі «рошенки»
І чорнобривців насіння - ще взимку подбали.
Поміж підсумків, наплічників, броніків, касок,
Між тепловізорів і «ніштяків медицини»
Кладуть дівчата пакуночки гелевих масок,
Патчі під очі і баночку джему з ожини.
- Ти ж повернешся? Будь ласка, не смій там лишатись.
- Звісно, як тільки стане безпечно дитині.
Всі мої плани дурницями можуть здаватись,
Але дурниці планую я ці в Україні.
Подруги дітям подруг надсилають дарунки,
Кожен дарунок той повний любов‘ю і щемом.
Дівчата дівчатам пришлють закордонні пакунки.
В них крихітні часточки серця і баночки з кремом.
P.s
Дівчатам дівчатам пришлють за рецептами ліки,
Бо ті, що тут є, від своїх і дорожчі, і гірші.
Але щоб не думали: «о, позбирались, каліки»,
Про ці ніштяки я не стала писати у вірші (людмила горова)

---

пятница, 13 мая 2022 в 18:18

Пишет priest_sat:

источник
И как брать на себя ответственность

ЧТОБЫ СОХРАНИТЬ РЕСУРС, сейчас важно заботиться о своём психическом здоровье. А для того, чтобы пережить и проработать свои чувства, важно для начала их верно идентифицировать. Сейчас все много рассуждают о чувствах стыда и вины, а также об ответственности. Чем эти чувства отличаются и как с ними работать? Рассказывает Екатерина Артеменко, гештальт-терапевт и комьюнити-директор «Ясно».

Екатерина Артеменко
гештальт-терапевт и комьюнити-директор «Ясно».

Я бы разграничила три понятия, такие как вина, стыд и ответственность, и добавила бы сюда понятие совести. Вина и стыд — чувства совершенно разные, имеют разную природу и переживаются нами по-разному. Вина подразумевает, что мы сделали что-то, от чего кому-то плохо или что нарушает наши ценности. Тогда мы хотели бы этого не делать, не испытывать этого чувства. Чувство вины легко проверить, можно сделать такой мысленный эксперимент: попросить прощения у того, кому мы, как кажется, сделали что-то нехорошее. Можно написать текстом или сказать словами. Если есть возможность подойти к этому человеку и сказать, то вообще замечательно. Если это действительно чувство вины, то тогда оно отпустит. Может быть, сначала обострится, но потом произойдёт некоторое облегчение. Грубо говоря, вина — это то, за что я могу попросить прощения.

Стыд же имеет совершенно другую природу. Стыд — это переживание, что со мной что-то не так. Это переживание некоторого внутреннего конфликта, но не как у вины, где конфликт между тем, что я сделал, и тем, что я хотел бы сделать. В случае стыда есть ощущение, что меня накажут за то, что я сделал, и для того, чтобы этого не произошло, я буду наказывать себя сам. Или меня уже за это когда-то наказывали, поэтому я, предвосхищая это, сам себя накажу. В общем-то эволюционно стыд довольно неплохое чувство, оно нам дано, чтобы мы регулировали себя, зная нормы общества, не нарушали их — чтобы мы начинали испытывать это чувство, когда близки к тому, чтобы сделать какую-то глупость или гадость.

Стыд становится токсичным в той ситуации, когда норма ещё не нарушена, а мы уже чувствуем, что с нами что-то не так. Стыд, как правило, бывает двух видов. Одно переживание стыда — это «со мной что-то не так, я какой-то неправильный» (то есть не «я сделал что-то не то, я бы хотел это исправить», как с виной). Второй вид стыда — это, когда хочется спрятаться, прикрыться, например, когда стыдно быть обнажённым на людях, когда слишком громко чихнул и так далее.

Парадокс сегодняшнего массового переживания в том, что одно чувство подменяется другим. Люди испытывают сильный стыд, а пытаются обходиться с ним как с чувством вины. «Ты не такой, ты неправильный, с тобой что-то не так, с такими, как ты, всегда что-то не так» — человек начинает с этим обходиться не как со стыдом, разбираясь, на что влияет это переживание, а как с виной, то есть начинает просить прощения. И чувство не отпускает. Потому что прощение попрошено — даже раскаяние могло произойти, но внутри всё равно есть ощущение, что что-то не так. И тогда кажется, что надо ещё больше попросить прощения, перевести больше денег туда, где в них нуждаются (что само по себе прекрасно), — но это не помогает и внутреннего покоя не возникает — даже погоревать хорошо не получается. Потому что речь идёт не о вине. А со стыдом как с виной бесполезно справляться. Это очень интересный феномен настоящего.

Стыд я рекомендую разбирать с психотерапевтом, причём не как уже готовое решение, ведь есть нюансы. Например, человеку, испытывающему сильный стыд и чувствующему себя опозоренным, будто запрещено испытывать другие чувства — будто бы он не имеет права испытывать страх за себя, смущение, нежелание расставаться со своими благами, к которым он привык, и внутри себя обнаруживает чувство, что с ним будто и правда что-то не так: «Как я могу думать об этом, ведь где-то кому-то совсем тяжело». Человеку стоит присвоить все свои чувства, и страх, и ужас, и волнение, и злость. Причём присвоить их не все скопом, а именно свои собственные чувства. Если удастся их рассмотреть и вернуть, то получится перейти к ответственности. Потому что брать за что-то ответственность, пока не разберёшься, что тобой движет, не имеет смысла.

Ответственность определяется такими вещами, как, например, добрая воля. Если мы возьмём за что-то ответственность, не чувствуя внутри, что это действительно к нам относится, то такая ответственность, скорее всего, приведёт к усилению невроза, а не облегчению. Сначала неплохо разобраться, из чего сделаны мои сильные переживания сейчас, и дальше говорить про ответственность. Помимо доброй воли ответственность определяется совестью, ценностями и некоторым выбором. Я выбираю, за что я несу ответственность. Эта ответственность уже имеет действие. Например, я отвечаю за то, чтобы вокруг меня было чисто, за то, чтобы я не усиливала какие-то экологические проблемы, я отвечаю за то, чтобы от меня не исходило какого-либо насилия, я отвечаю за то, чтобы делиться частью того, что у меня есть, с теми, у кого этого нет. Это такая ответственность, которую важно проверять и перепроверять и исходя из неё действовать. Сверяться, действительно ли вы делаете столько, сколько хотите. Действительно ли это соразмерно тому переживанию, которое у вас есть. Тут можно себя проверять: «Изменится ли размер моей ответственности, если об этом никто не узнает или если это увидят мои подписчики?» Что-то делать нужно исходя из этой ответственности, совести и ценностей, которые у каждого свои.

То есть схема такая: определить, что со мной происходит, разобраться, из чего оно сделано, понять его природу, и дальше действовать сообразно внутренним ценностям. Если я испытываю какое-то тягостное чувство и кажусь себе нехорошим человеком, можно пойти к психотерапевту и поговорить с ним об этом достаточно честно или сесть и расписать всё это по какой-то схеме. Например, ответить себе на вопросы: в чём я конкретно виноват? из чего состоит мой стыд? что я хочу в себе спрятать? почему я решил взять на себя эту ответственность?

Эти чувства сложные и важные, мы сейчас все учимся с ними жить и их переживать. Это непросто.

---

воскресенье, 03 апреля 2022 в 21:16

Пишет Риджер:

воскресенье, 03 апреля 2022 в 19:34

Пишет Mister_Key:

Кожного разу, коли ви будете казати про вєлікій рускій балєт, я буду розказувати вам історію неодноразово зґвалтованої на очах у батьків, а потім викраденої російськими нелюдами молодої вчительки з Броварів. Про десятки, а може й сотні зґвалтованих українських жінок. Часто на очах у дітей. Про 15-16 річних дівчаток з Бородянки, які зазнали страшного насилля кадирівцями. Про тіла п’ятьох зґвалтованих молодих дівчат, вбитих і залишених прямо на дорозі. Про оце мерзенне «будем тра*ать хохлушек» в перехватах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський балєт.
Кожного разу, коли ви будете мені казати про вєлікіх руських композіторов, я буду вам розказувати історію дівчинки, на очах якої і її маленького брата в маріупольському підвалі не один день помирала їхня мама. А потім з трупом мертвої мами діти були вимушені і далі ховатися в підвалі від обстрілів. Про хлопчика з Гостомеля, на очах якого російські солдати застрелили його батька. А потім хотіли вбити і сина, але той вижив. Про дівчинку, якій вистрілили прямо в обличчя. Про малюка, який тікав з бабусею в човні. Бабуся втопилася. А хлопчика шукають уже майже місяць. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімих вєліких руських композіторов.
Кожного разу, коли ви будете казати мені про вєлікую руськую живопісь, я буду вам розказувати про розстріляних в спину мирних українців в Макарівському районі. А перед тим, як застрелити, орки зав’язували їм руки. Про сотні трупів на вулицях Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Про братські могили у дворах житлових кварталів. Братські могили мирних мешканців донедавна затишних і безпечних міст. Братські могили. В 21 столітті. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую руськую живопісь.
Кожного разу, коли ви будете мені розказувати про вєлікій рускій тєатр, я буду вам розказувати історію жінки з Броварського району, з будинку якої російські мародери, відступаючи, знімали металочерепицю. Про танки і БТРи «другої армії світу», навантажені по вінця награбованим в українських домівках. Крадені телефони, планшети, телевізори, пральні машинки, килими, прикраси, пляшки з алкоголем, сковорідки, одяг, іграшки, взуття – все, що траплялось на шляху цим виродкам. Про те, як діставшись до Білорусі, вони наввипередки відправляли награбоване своїм родинам в росію. Про те, як торгували краденим на білоруських базарах. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімий вєлікій руський театр.
Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікоє рускоє кіно, я буду розказувати вам про жорстоко розстріляних коней в конюшнях на Київщині. Про заморених голодом і спрагою тварин зоопарку в Ясногородці. Про спалену після вибуху шкіру оленяти. А тепер максимальне дикунство… Про вбитого і з’їденого російськими окупантами алабая. Так, алабая. Так, собаки. Так, з’їденої. Ось що я вам скажу у відповідь про ганімоє вєлікоє рускоє кіно.
Кожного разу, коли ви будете розказувати мені про вєлікую рускую літєратуру, я буду вам розказувати про десятки перехватів розмов російських солдатів з їхніми матерями і дружинами. Розмов, в яких крім на*уя на нах*ї нічого нема. Розмов, в яких дружини замовляють, що їм вкрасти в українських будинках. Розмов, де матері сміються, коли синочки розказують, як їхні побатрими гвалтують хохлушек. І якщо з цих розмов викинути всі мати, в них лишиться хіба що «прівєт» і «пока». Ось що я вам скажу у відповідь про ганімую вєлікую рускую літєратуру.
Більше нема ніякої вєлікої руської культури, літератури, кіна, живопісі, тєатра і балєта. Є країна виродків, мародерів, ґвалтівників і убивць. Диких людей, яким нема місця в цивілізованому світі!
А багатостраждальні новоспечені руські дисиденти в затишних квартирах Берліна, Лондона, Ларнаки, Мілану, Тбілісі, Астани, Відня та інших тимчасових прихистків, хай ідуть за маршрутом руського корабля, гордо несучи в руках вєлікую рускую культуру!
#OlenaPshenychna
Якщо можете перекладати і поширювати всіма доступними вам мовами, робіть це.